плем'я за плем'ям залишали тут свої сліди, бо таке вже географічне положення Ростова: Дон, шлях до Озівського, а далі й Чорного моря, вільні степи, багатий край. Багато чого хоронить у собі земля Ростова. Частину пам'яток викопано й розміщено по музеях, але вивчення краю тільки но починається й жде на свого дослідника.
В Ростові мені приходилось бувати в 1910 р. Тоді Ростов буйно зростав. Політичним центром вважався Новочеркаськ, де сидів наказний отаман війська Донського, а Ростов був виділений в окреме градоначальство.
В Ростові тон життю задавала місцева буржуазія. Садова вулиця (тепер вул. Енгельса), — одна із кращих вулиць не тільки в Ростові, вона б могла посперечатися і з київським Хрещатиком, — ввечері горіла „тисячею вогнів“, і її широкі панелі наповнювала блискуча й тисячоголосна юрба.
Зараз Садова вулиця не має того блиску. Вона не така шумна. Людей на ній менше, але краса лишилася, тільки вона стала простішою, суворішою, і тому нам ближчою.
Коли Ростов — центр Краю, то вулиця Енгельса — центр Ростова. Тут містяться краєві установи, як от Крайвиконком і Крайком ВКП(б), державний банк, кооперативні та торговельні установи, контори, склади. На вулиці рух діловий, а не рух фланерів, що не знають, що з собою робити. А ввечері вся вулиця горить гронами вогнів, дзвонить трамвай, і весело проходить комсомольська молодь.
Обличчя Ростова стало зовсім іншим. Ростов став демократичніший, і вершить його ділами не буржуазна міська дума, а міська рада. Революція поклала свій відбиток на Ростов, що за нього точилася така довга й така уперта боротьба.
