Хто володіє Ростовом, той володіє Північним Кавказом. Та не тільки Північним Кавказом, а й взагалі впливає на весь Ближній Схід. Ось чому Ростов був об'єктом жорстокої боротьби не тільки в давні часи, а й у наші дні. Руські царі в своїй експансії до моря заклали на місці теперішнього Ростова невеличку фортецю. З одного боку вона мала на меті сторожити турків в Азові, ногайців і татар, а з другого — держати в руках донське козацтво, з яким царям було чимало рахуби, поки воно приборкало його остаточно.
А за революції ніби вернулися давні часи. Сюди докотились залізні когорти німців у 1918 році. Німці, що мріяли про Індію й бакинську нафту, правильно розраховували, що, володіючи Ростовом, вони ставлять під величезну загрозу англійський вплив у Персії, у долині Тигра й Ефрата, і простягають руку до мосульської нафти. Грузинські меншовики, дашнаки й мусававісти, всі ті, хто ненавидів пролетарську революцію, починають хитатись між німецьким та англійським імперіялізмом. І Англія, вкупі з усією Антантою, вживає надзвичайних зусиль, щоб не пустити далі німців, і гарячково організовує сили для боротьби з німецьким імперіялізмом і… проти радянської Росії. Північний Кавказ обертається в руську Вандею, а Ростов — у штаб її.
Героїчна боротьба біднішого козацтва, селянства й робітників не витримує, радянська влада по всьому Краю ліквідується, і реакція святкує свою перемогу. Одні червоні загони йдуть до Росії, другі — в гори, треті — в степ, за Сальськ, до Каспію, на Волгу під Царицин. Жорстока була розправа по всіх улусах, аулах, станицях та хуторах.
