Білі полювали на голови більшовиків, а Ростов керував усім цим. Уже одна присутність німецької каски надавала їм сміливости на це.
Потім німці пішли. Ростов робиться ставкою Денікіна. Звідси білі зграї розсипались по всій Україні й далеко по Росії, докотились до самого Орла і… революція побідним маршем за кілька місяців не тільки загнала контр-революцію назад, а й забрала в неї Ростов. З 1920 р. Ростов став червоним, Радянська влада твердо стала на берегах Дону.
Політична ситуація на Північному Кавказі дуже складна. Місцевій владі доводиться мати діло з давніми пережитками, становою ворожнечею, що її громадянська війна надзвичайно поглибила й загострила. Головне, розуміється, завдання полягає в тому, щоб найти правильні шляхи до трудового й політичного співробітництва основної маси козацтва з так званими іногородніми селянами. Потроху це вдається. Стираються старі образи. Сходить зі сцени старе покоління, а на його місце стає нове, що виросло вже за радянських умов, з'являється нова радянська інтелігенція, і таким чином, в котлі революції переварюються старі звичаї й старі порядки на нові.
До того ж економічні заходи, культурна робота, підвищення економічного рівня біднішого козацтва — все це наближає трудові маси козацтва до радянської влади й комуністичної партії.
Старе вмирає, народжується нове. Ростов — велике місто, Ростов —-пролетарський центр — революціонізує ввесь величезний край.
Так Ростов із просто „дверей Кавказу“ став дверима Червоного Радянського Кавказу.
