мирно. Мені пояснили, що таке „сполучення“ можна зустрінути тільки у „передових“.
Самого бандуриста не оказалось дома — на „хуторі“.
— А де ж ваш хутір?
Жінка відповідає:
— Та ось тут, недалечко, зараз за станицею. І хороше як там у нас. Город, садок, питомник… На осінь матимемо до 10 тисяч дерев… Рози… Оце їх окуліровали, так тепер треба підчищати. Ви приїздіть до нас тоді, як клубника буде. Прямо таки дача в нас. Тихо, степ, алеї хороші в нас, річка, будиночок гарненький, розкіш одно слово… Та зелено-зелено!..
Повертали назад… Було над вечір. Гори темними силуетами вирізувались на зеленому, а не синьому небі. А навколо садки в білому. За садками зелені руна. Обрій замикали далекі стрункі тополі, що здавались вирізаними із золота. Далина величезна!..
А на Дубинці, де кінчається Краснодар і починається степ, пам'ятник Ленінові стоїть.
Для Кубани ця фігура Леніна має особливе символічне значіння…
Ранок видався ясний. Але вітер був рвачкий і холодний, — норд-ост. Коли ми йшли на пароплав, то на вулиці я чув:
— Що тепер твориться в Новоросійському, гай-гай! Людей перекидає на ході.
