Полтавській; із Краснодара переводять до ст. Слов'янської с.-г. школу, де вона мусить згодом розвинутись в український с.-г. технікум. У самому Краснодарі при робфаці є український відділ. За останнім розпорядженням Наркомосу РСФРР, має організуватись український відділ при Краснодарському Педагогічному Інституті.
Одначе, ми мусимо сказати, що українізація (ми тут розуміємо лише Кубанську округу) переводиться за принципом:
— Крок вперед, два назад!..
Чому? Причин багато. Перш за все, звичайно, та складна соціяльна обстановка, що є в станиці. Часто приходилось мені чути:
— Українізація будирує станицю, вносить непотрібні пристрасті!..
За це хапаються українські націоналісти місцевого ґатунку й руські шовіністи. Одні незадоволені кволістю переведення українізації на Кубані та Чорноморії, другі — загалом гальмують справу. Ні ті, ні другі не розуміють, що українізація на Кубані — це історичний складний процес. Українізації не втекти, до того веде вся політика радянської влади. Для Кубани треба знайти відповідні політичні форми, а наголос мусить поставити Москва. Бо поки Москва цього не зробить, то ми матимемо на Кубані багато ненормальностей в національній політиці що до українського населення.
Яка ця політична форма? Вона ніби знайдена самими місцевими робітниками, а саме: українізацію треба використати, як засіб змички між біднішим козацтвом та біднішими городовиками. Таким чином, українізація не тільки не поглибить станової боротьби в станиці, а навпаки, сприятиме скорішому її відживанню, а крім того, вона дасть основу для втягнення українського населення краю в соціялістичне будівництво. Без українізації цього не досягти.
