19-го січня 1924
ЛІТОПИС 43
Був тяжко ранений, лежав. - шпиталі у Львові. Перебув важку операцію. Та ще більш діймаво ніж тую фізичну рану відчув смерть свосї дорогої мами. Як видужанець був приділений до військового відділу в міністерстві загра- ничних справ. Не загрів довго місця. Просився на фронт. Пішов. Ї тут, як колись учителів у школі, дивував старих вояків своєю відвагою і своїм стратегічним хистом. -- Його нема що вчити, -- казало вони, - - він найтяжче завдання сповнить краще инших. Вбяки пропадали за ним.
Хто зна, що чекало того незвичайного хлопця? Та французький гранат знівечив цей дивоцвіт. ,ЖКиття ніколи як слід не зрозуміє смерти", -- сказав десь Отто Бравн. Так і ми мабуть ніколи не зрозуміємо, який злочин поповнила смерть, нівечучи передчасно це незвичайне життє.
Б. Лепкий
Музична культура
МУЗИКА, Місяшний музичної культури. Видає Музичне Т-во ім. Леонтовича. Ч. 1-5. Квітень -- літо, Київ 1923.
ЕРЕД нами 4 невеликі зшитки місячника Музичного Товариства їм. Леонтовича", що повстало ще в 1910-ім році, але через
відомі місцеві причини, а зокрема через брак коштів, щойно в 1922-ім році почало живіщу діяльність.
Музика" поставила собі завданням, ,внести ясність в сучасну ідеологічну плутанину арти- стичного життя, накреслити принципи й шляхи в сфері науково-теоретичного студіювання, утво- рити в товщі мас нову естраду музичну, лабо- раторію нову, піднести музичний рівень нашого тромадянства, виховати у нього смак і почуття мувичної краси, виплекати свідомо-критичне відношення до творів музики", а разом з цим рішуче боротися з ,тим безпросвітним діле- тантизмом, що міцними путами сковує поступ мистецтва" і ,з несерйозним аматорством та хатнім патріотизмом".
Оскільки ,Музика" виконає своє доволі щироке завдання, покаже найближча будуччина. Одначе вже а дотеперішніх чисел (дальші не вийшли мабуть знов таки через хронічний обрак коштів") видно, що редакція старається дати цікавий оригінальний матеріял, а зокрема докладно інформувати музикального читача про музичне й мистецьке хкиття та про нові видання з'обсягу української музики.
Періше число присвячене, як і можна було сподіватися, оцінці творчости пок. Миколи Леонтовича (статті 0. Чапківського й П. Ко- зицького), дальші числа дають найбільше ма- теріялу про другого визначного покійника Ки- рила Стеценка (статті ПІ. Козицького ї Мих.
рінченка). | Можна сподіватися, що в най- ближчому часі редакція таку-ж увагу при- святить і третьому українському музиці, якого теж не стало в живих, Степовому, і тим спо- собом дасть нам оцінку творчости й діяльности трьох найвизначніщих на Великій Україні, після
іисенка, композиторів. Про ,сучасну укра- їнську музику" інформує зрештою стаття д, М. Грінченка, автора першої більшої , Історії укра- їнської музики" (Київ 1922).
Із инших статтей слід звернути увагу на більшу здана працю відомого українського етнографа К. Квітки: ,.Ритмічні паралелі в ліснях словянських народів. Ритмічна форма АВВА в будуванні строфи".
Що статті Б. Манжоса , Марксизм і музика? не продовжено, залишиться без втрати для читачів , Музики", одначе жалко й дивно, чому й досі не поміщено кінця нарису Чапківського про Миколу Леонтовича. Було також дуже бажано, колиб , Музика" побіч численних мос- ковських , Новин музичної літератури" містила її новини української музики, якими ацориона незвичайно цікавиться. .К.
РУЙНОВАННЯ могили Миколи Лисенка, Як повідомляє д. Ол. Чапківський в листі до редакції журналу , Музика" (ч, 3--5), ре-
волюція ,докотилася і до мерців" і знищила геть могилу М. В. Лисенка. Над могилою великого композитора порожнє місце, вкрите будяками й коли зараз не поставити відповід- ного памятника, то незабаром ніхто й не знатиме, де похований батько української музики.
Музичне Товариство ім. Леонтовича оголо- сило заклик до зібрання пожертв на збудовання надмогильного памятника і просить слати їх на адресу Т-ва (Київ, В.Підвальна 15).
При цій нагоді потреба завважити, що така сама доля стрінула й инші могили українських діячів, похованих на Байковому цвинтарі у Київі. Київське громадянство повинно занятися цією справою, бо це справді справа нашої на- ціональної чести. 3.К.
Бібліотека Хв. К. Вовка
К анаємо, по покійному українському антро- пологові, проф. Хв. К. Вовкові, полиши- лася доволі велика фахова бібліотека із
обсягу антропології, етнографії, преісторії, історії культури, мистецтва і т. д. о бібліотеку проф. Вовк записав у свому завіщанню тій науковій установі, яка заснується на території України для наукових дослідів з поля антропо- логії й етнології. Туди-ж призначив небіжчик і весь свій науковий апарат та фахові збірки великої вартости. З великим трудом удалося учневі Вовка д. Алешові, у березні 1921-го року, перевезти все це наукове майно на Укра- іну, але знов не було змоги примістити його де-не-будь. Книжки довший час лежали без ужитку в ящиках і щойно коли Українська Академія Наук одержала будинок я. 14 на б. Шевченка, ящики розбито й книжки примі- щено в призначених для Кабінету Антропо- логії та Етнології ім. Хв. Вовка кімнатах. Як знаємо із звідомлення Академії, бібліотека Хв. Вовка має до 4000 фахових книжок і стоїть під управою Вовкового учня д. Є. 0. Двба- новського. 3.К.
1 Автора цінних збірок: Народні мелодії. | З толосу Лесі Ре (Київ 1917); Українські На-
родні Мелодії (Етиографичний Збірник. Укр. Наук ов. у Київі. Видавництво ,, Слово" 1922) ї М. Ли: сенко, як озбірач народніх пісень (Повідомлення музичіно етиографичного кабінету. Української Акадег мії Наук, І. Київ 1923), про які поговорю при другій нагоді.
