з ... кандидатами на наступників у Кремлі. Тому за всяку ціну визнання потрібно негайно Совітам! ВнутрішнЕ СТАНОВИЩЕ Англії й доси не вияснене. Перші сходини парламенту, присвя чені формальним тілько справам, не принесли жадної розвязки; її сподіваються щотілько після святочного відкриття троновою промовою, при дебаті над традиційним адресом до короля. І мало в історії англійського парламентаризму моментів, де з більшою увагою громалянство слідилоб розвиток подій у МУєвітиіпеісг Наї, як саме тепер. Ключ ситуації в руках ліберальної партії, чи вона схоче разом з консерватистами утворити коаліційний уряд, чи пожертвувавши Консерватистів приноровити свою тактику до політики трудової партії, що сама також не всилі утворити тривкого правительства. Лібе рали під проводом Аскіта опинилися у вигіднім становищі богатої жінки, до якої всі залиця ються, та на якій лежить велика відпорідаль ність за вибір. Доси вони не дали певної заяви ні сим нітим, та хвиля рішення віже наблизилася. Покищо, як уже згадувалося у нас раніше, всі в Англії приготовані на те, що традиційні звичаї парламентарного правління (писаних законів там нема про се) будуть збережені і, вразі переголосування теперішного уряду, Макдоналд буде запрошені й королем утворити нове пра вительство. Що він прі ме мандат, се вже за тально відомо, і весь політичний світ цікавиться питанням, яких політичних принципів і методів буде придержуватися робітничий“ уряд. Самі Киглійці зжуряться головно справами внутріш ної політики, в першу чергу фінансовоподатко вої; за кордоном натомість інтерес обертається передусім в обсягу питань міжнародн: політики нових людей. В сім останнім напрямі цікавість зводиться головно до майбутнього відношення ВВ. Британії до Франції й репераційної справи з одного боку, та до Росії з другого. Загально вірять тілько в одно: у формальне визнання Совітів, позатим нічого певного. Одно при сьому незвичайне і характеристичне: демокра тична Франція бентехжиться новою ситуацією в Англії та радаб продовжити там аристократич ний режім у безконечність; натомість уся Німеч чина, від найлівіщої до найправішої, бажає всіх можливих успіхів ,партії праці“. Такато міжнародна солідарність споріднених світогля дів! исячний доказ висщости національних почувань, над соціяльнополітичними і культур ними. Чого доброго, а скоро дожиємо гострого конфлікту між селянськоробітничим правитель ством Росії і робітничим урядом Англії за Афганістан та Індію“... В дійсности він уже є, і певно не зникне зі зміною англійського ка бінету. Самі Англійці, як сказано, цікавляться більше внутрішною політикою Макдоналда і тов. Не з 8го грудня тілько! Найбільш консервативний дондонсгкий журнал, Тбе Еодіївї Ветіву, ще в жовтни м. р. звернувся був до одного а лідерів робітничої партії, Клінса (про котрого думають, з Класичний зразок ,принциповости“ у міжнарод них вваєминах бачимо у совітьскій піддеріці змагань афтанського єміра стати халіфом (релігійним головою) усього магомеданства (Індія!) на місце обдертого з політичної влади турецького султана, пл о ро сад ЗЛА зав йон звір 19го січня 1924 що він буде ,, канцлером скарбу“), щоб написав статтю про фінансову політику трудової партії, що й сталося (де у нас православний есдек зробив би щось подібне!). Автор старався роз віяти побоювання, що його партія вестиме ре волюційну фінансову політику з конфіскатою капіталу Ї т. ин., впевняючи м. ин. що капітал понизше 100.000 франків не буде навіть окремо оподаткований. Подібно й хепер старі про відники партії успокоюють усіх, що їм чужі всякі революційні методи і засоби, що вони шануватимуть приватну власність і всеціло стоятимуть на грунті історичнонаціональної конституції; одначе —чи вони будуть рішати? Як уже згадувано у нас, в робітничій партії слідні крайні, радикально революційні течії, яких старі лідери вже й тепер не можуть опану вати і які своїми невгамованими заявами (прим. проти короля як особи й установи) та самочин ними акціями (прим. золізничий стрейк) згори компромітують слова й імена старих помірки рацріж провідників. Що буде згодом? Від повідь — у старшій і норіщій історії. СТОЇМО перед звороток у францувьконімець ких взаєминах? Перед самим зворотом може ще ні, та перед можливостю його — певно. До рурської капітуляції, навіть якийсь час по ній, Могло здаватися, і богато свято вірило в се, що мирна розвязка суперечностей між обома народами виключена, і що тілько новий франк фуртський або новий вестфальськуй мир при несе успокоєння на якийсь час. Та в останніх часех можна мати й инші погляди. 4 Заяви Поенкаре, що по занеханню пасивного опору в Рурі можна буде приступити до розвязки репераційного питання, не були мабуть по рожною фразою); в Німеччинізк Штреземан, як міністр закордонних справ, виявив дійсно чи мало такту і зручности. (Тимчасові висліди? Згода Франції на покликання міжнародної ко місії для розсліду платоздібности Німеччини; серіовне трактування німецької ноти з 24го листопада у справі окупаційного режіму; від повідь Фрайції й Бельгії нетативна, що правда, одначе цілком річева, й обі сторони, умовля ються — річ доси не уживана — не оголошувати обопільних нот, тілько далі переговорюватиї президент Мільран говорить на Новий Рік про момент поєднання. Поза тим усякі непро вірені ноголоски про близьку згоду в репара ціях, про промислову кооперацію, навіть — роггібйе апдфібш! — про політичний союз... До сих вісток треба ставитися скептично і критично, одначе сам факт появи їх означає, без сумніву, нову ситуацію, чи радше початок психологічних передумов до неї. Чи вона прийде і чи буде плодотворна — годі пророку вати, можна вірити, а ще більше сумніватися: бож по обох боках є течії, що й чути про се не хотять (уявім собі прим. що у нас заго вореноб тро поєднання Українців з Поляками в Галичині); та в одному не можна сумніва тися: поєднання обох народів почалоб нову, кращу епоху в історії Европи. І для нас, Укра інців, булаб се справа першорядного істо ричного (аначіння. а чи до сього звороту прийде? ЕПАРАТИСТИЧНИЙ РУХ над Реном ви ростає на важний камень преткновення у ні
