Сторінка:Літопис революції. № 4 (37) (1929).djvu/160

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


У Харкові Радянська влада виступало одверто проти Центральної Ради, але в Києві Рада робітничих та салдатських депутатів існує й далі.

Плутанина цілковита.

Ще не призвичаїлися орудувати рішуче.

Мене двічі телеграфом викликали до Харкова, та я не їхав, спираючися на Київський комітет. Без мене не було б кому провадити українську роботу в Києві.

Нарешті одержую харківські газети, де оголошено склад Народного Секретаріату і між ними за народнього секретаря освіти згадано й мене. Тут уже зрозуміло, що в Києві мені сидіти не можна.

Вдома показав дружині газету і вмовилися, що вона з дитиною виїде з Києва до якогось спокійного району, а я сам подався до Харкова.

Сісти в потяг було дуже важко. Та ще й до того ходити по вокзалу було мені вже незручно. Ми з кількома товаришами залізли ще з вечора на вантажені станції до вагону, що він мав на другий день іти до Харкова.

Перележали півдня на горішній полиці в четвертій класі.

Нас привезли на Київ - Пасажирський, а звідтіля, напхавши вагони „до відказу“ (рух був величезний, а надто від фронту в глиб), виправили до Харкова.

Так ми туди доїхали без жодних пригод.

ХАРКІВСЬКІ НАСТРОЇ. — ПЕРША ЗУСТРІЧ З ІЛЛІЧЕМ

У Харкові з вокзалу пішли до Ради робітничих депутатів. Розпитуємся, де тут такий. Уряд Український перебуває. Ніхто того не знає.

Аж Нарешті хтось каже:

— Та поприїздили тут якісь, з ними чимало клопоту було. Тепер захопили редакцію газети „Южный Край“. Це просто щось нечуване.

„Добре,— думаємо,— справа... Оце так, значить, зустрів Харків ідею Всеукраїнського Центру“.

Розшукали редакцію „Южного Края“, там справді наші засіли. Розповіли, що справді Харків прийняв їх дуже неприязно, і як у Києві ідея Радянської України з великими труднощами торувала собі шлях, то в Харкові її й визнати не хотіли.

Харків, як робітничий центр, жив цілком відокремленим від села життям. Коли й були у нього які зв'язки, то з промисловим Донецьким районом, знову ж таки суто робітничим. Що вони так ставилися до України, було зрозуміло, але через що в Харкові взагалі панували обивательські- настрої — мені ще й досі неясне.