Сторінка:Літопис революції. № 4 (37) (1929).djvu/168

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Я й почав вітати селянських депутатів від Об’єднаного Центрального Виконавчвго Комітету робітничих та селянських депутатів України. Розповів їм, що на Україні немає поділу з’їздів та ЦВК’ів, що там установлено цілковиту єдність робітництва та селянства.

Наші делегати - більшовики були підготовлені й почали шалено плескати та вимагати з місць, щоб з’їзд провів таке об’єднання.

Це тим легше було провести на тім зібранні, що вона була маленька більшість на з’їзді. Більшість, щоправда, випадкова: здається, не всі селяни ще з’їхалися, а багато місцевих більшовицьких депутатів уже мали мандати на обидва з’їзді — робітничий і селянський. А що з’їзд робітничих депутатів збирався раніш від селянського, то вони були вже на місці, в Петрограді. Суто селянські, есерівські депутати почасти запізнилися.

Позапартійна частина з’їзду, що мало розумілася на есерівській політиці, інстинктово була за об’єднання.

Есери страшенно обурилися й дорікали Свердлову, що він їх підвів. Свердлов виправдувався:

— Та моя хата з краю, Затонський виступав не як більшовик, а як представник України! Лихе ж його знало, що там він казатиме...

Щоб якось вийти з ніякого становища, есери казали дати собі ще слово поза програмою. Виступив, здається, Карелін, не пам’ятаю докладно, хто саме, але пригадую, що есерівський промовець говорив довго, нудно, на диво не до ладу.

Його становище було дурне: висловлюватися проти об’єднання при такім настрої з’їзду годі було й думати, і він говорив щось незрозуміле, якісь загальні слова про єдність ідейну, контакт сердець і т. ін.

Зміст промови був приблизно такий (як хто міг його зрозуміти), що ми однаково всім серцем і помислами єдині, та на що тут згадувати про єдність формальну? Це, мовляв, дрібниці, що не варті уваги, а практично часом і непотрібні. Іноді навіть корисно формально йти нарізно.

На з’їзд цей виступ справив найнесприятливіше вражіння, і вже ясно було, що підбити селян, щоб вони утворили окремий ЦВК, не пощастить.

Після цього Карелін тижнів зо два, стріваючись зі мною робив вигляд, неначе мене не зауважує. Він чогось особисто образився.

Злиття двох з’їздів, що сталося того ж вечора в Тавричеському палаці, являло собою незабутню картину.

Тут уже не потрібно було жадних мудрувань: це було явище стихійної сили.

Ілліч після цього з есерами про об’єднання партій уже не говорив, взагалі ліві есери швидко тратили свій вплив.