Сторінка:Літопис революції. № 4 (37) (1929).djvu/173

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


А було це о дванадцятій годині ночі. Сталін домагався, щоб гроші було привезено негайно. їх треба було кудись терміново вислати.

— Товариш їде, треба скористати з нагоди й передати через його руки.

На що саме гроші потрібні були, вже не пригадую.

П'ятаков починає доводити, що зараз гроші одержати ніяк не можна: гроші — в коморах, а комори з подвійним та потрійними замками. Ключі в директора банку, в касира, ще в когось там. Та, коли б і зібрати ключі, однаково без формального ордера, виписаного за всіма правилами, ніхто не має права й копійчини випустити, а не те, щоб 10 мільйонів.

Сталін дуже обурився з приводу такого „бюрократизму“.

— Що ми, — каже, — уряд чи ка-зна-що? А як уряд, так щоб за півгодини-гроші-тут були.

З того, що лишилось у пам’яті з того ж періоду, перекажу ще один епізод.

Обговорювано декрета про утворення Червоної армії. З чого та справа постала, не знаю. Згадую тільки, що разів зо два цей декрет стояв на повістці денній Раднаркому. До речі буде сказати, повістки, власне, не було, а присутні наркоми висували справи, і тут же їх вирішували. „Бюрократичні“ звичаї заздалегідь визначити повістку й заздалегідь розробляти справи встановилося вже_пізніше.

'Що Червону армію треба було утворити, це розумів кожний, але як саме — ніхто не уявляв собі. Ну, і, звичайно, мудрували. Посперечаються, посперечаються, та й відкладуть. Засідав тоді Раднарком майже щоденно, звичайно увечері Часи були гарячі, вдень засідати не було коли.

Що вже там було перед тим, не пригадаю, але раптом на засіданні Ілліч заявляє, що не закриє засідання, доки ми не Ухвалимо проєкта. Озброївся сам пером і почав перекреслювати. Текст було вже пророблено на машинці. Поправок було чимало, перекресленого ще більше.

Це тепер легко сказати: утворити Червону армію, а це ж вправа була в січні 1918 року, коли ще демобілізовані на фронті салдати не дійшли додому, коли думка утворити Червону армію кликала навіть „принципові заперечення“ і коли ніхто жодого уявлення не мав, як її, оту армію, будується навіть за мирних часів.

Потрібна була велика сміливість, щоб видавати такі декрети; та чого іншого, а сміливости було тоді аж надто багато. Декрети випікалося, як млинці, тут же таки на засіданні Раднаркому, і негайно, коли тільки їх було ухвалено, переслалося з третього поверху, на перший, де в маленькій кімнатці містився телеграф (усього, здається, два юзи та три морзе). Звідтіля щойно ухвалені декрети розсилалося "усім, усім, усім."