Андрій. Подумай, що ти питаєш. Як ти пізнаєш, що оця вещ тверда?
Степан. Я до неї торкаюсь…
Андрій. Торкаєшся і бачиш, що вона не змінює своєї хворми. Твердістью й називається ознака вещей, то не змінюють своєї хворми.
Степан. Не те… я тебе питаю, чому вони не змінюють своєї хворми?
Апдрій. Не розумію, чого тобі ще треба?
Степан. Чому цей свинець твердий, а не рідкий?
Андрій. А тому, що холодний. Дай сюди його, я його розпечу на жару… Бачиш, свинець розтопивсь і зробивсь рідким. Уся річ тут у теплі: нагрій добре тверде — воно зробиться рідким; прохолоне рідке і знов затвердіє. Нагрій лід — стане вода; на морозі вода холоне і знов обертається у твердий лід.
Степан. Так невже все тверде можно зробити рідким, а рідке твердіш? Невже холод і тепло можуть вчинити таке диво?
Газове. Андрій. Так, можуть. Тілько є такі тверді вещі, що на них треба дуже жаркого вогню, щоб вони розтопилися. А з другого боку є і такі рідкі вещі, що треба страшенно великого морозу, щоб вони затверділи. Так от, усе тверде має свого власну хворму, а у рідкого хворма така, яка у його посудини. А що ти скажеш за воздух, яким ми дихаємо? за пару, що вьеться над самоваром? про дим?
Степан. Вони також змінюють свою хворму.
Андрій. А чим вони одзначаються від рідкого? Чим вода не похожа на пару?
Степан. Пара летить у гору… Пара легше води.
