Андрій. Це так, та не в цім річ. Коли я наточу у порожню пляшку трохи води, так вода займе тілько частину пляшки. А як упустити у порожню пляшку хоч трохи пари, так пара, розійдеться по усій пляшці. Чи трохи чи багато візьмем пари, або воздуху, або диму, — все одно вони розійдуться по усій посудині. А вода?
Степан. Звісно, як трохи води, так трохи вона й міста візьме у посудині.
Андрій. Усі ці вещества, як от пара, воздух, дим, що завжди заповнюють усю посудину, хоч би вещества й мало було, — усі ці вещества звуться газами.
Степан. Як? гасами? У нас гасом зветься фатаген.
Андрій. Не гасами, а газами. Таке ймення дали цим веществам. Пара, воздух, дим — усе це гази. Ще раз. Яка найважнійша одзнака газів? А от яка. Набери диму у пляшку — дим розійдеться по пляшці. Випусти його у глечик — знов розійдеться по всьому глечику. Випусти його у діжку — він ще ширше розійдеться, він не буде стояти-на-дні, а займе усю діжку, увесь її обсяг. А випусти тепер дим у хату — знов дим розійдеться по усій хаті, а не стоятиме довго в однім місті. Раніш же цей дим уміщувався у пляшці.
Степан. Виходе, що гази заповнюють усю посудину, скілько тілько у неї є у середині міста.
Андрій. Так. Гази заповнюють увесь внутрішній обсяг посудини. А вода? Вода заповнює тілько один незмінний обсяг.
Степан. Ну, це ти щось не так кажеш. Коли у відрі вода, то одно, а перелий її у діжку, вона там розіллється уже-ширше. Де-ж тут неодмінний обсяг?
