Состав
воздуху.Степан. Чи можно спалити залізо так, щоб від його нічого не лишилось?
Андрій. Щоб зовсім не зосталось заліза? Можно. Дивись, що зробилось з порошку, що ми спалили.
Степан. Він спікся у один кусок зхожий до заліза.
Андрій. Розбий і розітри його.
Степан. Він розсипався у чорний порошок.
Андрій. Тепер розітри залізний порошок.
Степан. Розтер. Він блищить, як залізо.
 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Мазуренко Вас. Про химію (1908).pdf/21}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
Андрій. Бачиш ріжницю? Залізо, що згоріло, уже не залізо, а вещество з иншими ознаками. Залізо щезло, як раз так само, як щезла свічка, що горіла. Залізо обернулось у щось нове, як свічка у воду і двохокись. А що робиться з воздухом при горінні? Воздух теж перемінився. Частина воздуху, яка щезає від засвіченої свічки, переходе у иньший газ. Щоб не горіло, — завжди частина воздуху щезає. Для пояснення зараз я тобі покажу ще один опит. На воду я пускаю плавати на дощечці таганок з грудочками фосфору, з якого тепер роблять сірники (малюнок 4); запалюю фосфор і разом з цим накриваю усе шклянкою. Фосфор горить; воздух вигоря, а на його місто втягується вода. Фосфор погас. Воздух щез, та не весь, а тілько частина. На око здається, що вигоріла пьята частина воздуху.
Степан. А може ти взяв мало фосфору?
