Цю сторінку схвалено
Один як око
і горів,
дивився він
За гір
краї,
де хилитавсь туман,
Де Алтагир
виходить
на Лиман.
І от одкрилося:
— кривий, мов сагайдак,
між синіх гір
улився Таршанак
У Алтагир
де як сокира — саксаган
Сталлю й саєтою
без краю ліг
Лиман.
О, тепле море,
о, бажаний океан!
І крила
грайворін
простерті
склав.
І в хвилі
піняві
в обійми
смерті
впав.
Тільки цей грайворін летів до Мелітопільського лиману, лиману Молочної Ріки, що замерзає взимі, хоч і не надовго.
