Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/117

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


У ліжку нидіє боєць,
Під подушкою скніє мавзер.
По закутках засіла й стереже
Повита павутинням павза.

Газет нездолана гора
Сухий сховала каламарик,
І блискавичного пера
Ще дотліває десь огарок

Та хворий штурман ще біля керма,
Зеленозора хвиля заливає двері,
На океан виноситься фреґат.
— Вперед!—печать на судовім папері.
— Не повернутись, не прийти назад,
У тихім танці заникає берег.

І велетенське снить світання рад,
І колосальним прокидається зусиллям.
Тремтить рука й хапається пера...
— І падає твереза й безсила.

У ліжку нидіє боєць,
Під подушкою скніє мавзер.
По закутках засіла й стереже
Повита павутинням павза.

116