Без пострілу
стримані,
Дисципліновані.
І так само просто
Вперед
і певно
Одну митьооинучу мить
нависає, хитається
Павза.
І от — ущух кулемет:
— Одступають.
Над ростом
Своїм комбат, як гігант, простягає мавзер.
Коротким ударом
збили
Білу заставу.
Чують білі:
це комунари!
Піхота тікає,
у лаву
Кінноти шикується хмара.
Бачили й це
не раз. І знову
У розстрільню знову лягли у рахманній,
У мя'кій, у чорній землі.
— Не перший з кіннотою бій,
не останній.
