І ніхто не знав,
як це сталось,
Де прорвали розстрільню
і як підійшли
(Бо десятки ночей перейшли, як галас,
у очах, у вухах, зорінням знесилених).
Тільки з тилу зсередини, спереду
простим прицілом
з кулеметів косили білі.
І в тій самій секунді —
коні!
Уже серед нас — лава.
Збивають, рубають, гонять,
слава
І щастя тим мужнім,
Хто вже скрючився озем в аґонії.
Батальйона нема. Є люди.
Що їх оце зарубають.
Довгий змах. Груди
Розкраяно звірячим ударом.
Батальйона нема. Є люди.
Ні! Ще є серед нас комунари!
Комунари сюди! Зійшлися
Поранені, напівмертві,
Хто мав патрони, ще бився.
І раптом в поту, в крові, в землі
спів:
