Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/18

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Бандити наступали на місто.

У дахів іржавім колоссю
Ника́є місяць кривавий,
Удосвіта серп укосить
Молоду зів'ялу отаву.

Яке ще сонце глибоке,
Як виють собаки на місто
Гей кликом тисяч і тисяч!

Я знаю: загину, високий,
В повітрі чистім і синім.
— Мене над містом повісять:
Зорі досвітній в око,
В холодне око дивитись.

1920

2. М. Йогансен. Твори, т.1.