Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/19

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Поля синіють вечорами,
Ріка гово́рить з берегами,
 І так таємно
На небі білії намети
 Димлять:
— Вечеря вариться борам.
Все ближче, ближче вечір суне,
Все нижче плачуть трави-струни.
 Тихо й темно
Бори-поети
 В хмарах сплять.

1920

18