Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/67

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


ДОБУВАЄМ МЕТАЛ

Углиб, у груди, в дикий ґрунт,
Де лілії колись цвіли,
У крейду, в кремінь, у корунд
Свердел зі свистом зануривсь.

Ввігнав у землю рівний клин
Тугих ростин робучий трест
І креше в попіл, в пил, у плин
Земної зверхні жирний лес.

Й коли в рудавий залізняк
Ввійде захеканий свердел,
Навколо, мов гарячий мак,
Метал родимий зацвіте…

В низи, у безвість, в синій ґрунт,
У тінь, що розцвіте колись,
У крейду, в кремінь, у корунд
Свердел зі свистом зануривсь.

1925

66