Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/68

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


ВЕСНА

На неписану зими поему
Упала, розтала веснинка —
Перша тема
На останню білу сторінку.

Іду, поважний, похмурий, і мрію
Про щось — про поділ земельної ренти,
А навколо грають, пустують дурні весновії,
Сміються з мене, інтеліґента.

Гей, що солодким духом цигарки
Пихнув на мене отарий робочий,
Наче воно не зима і не Харків,
А степ полинами пливе і лоскоче.

Став, стою і думаю так приблизно:
— Вірю, зробимо вѐсну на світі.
Щось підходить близько, ніжно:
— Товаришу, дозвольте прикурити!

1925

67