Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/69

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


То було не геройство білих,
Не п'яна відвага шляхетних бандитів, —
То було дуже трудне і дуже негайне діло
— Зубами вигризти браму в ґраніті.

 Не лічили тижнів тяжкої дороги,
Не питались, скільки любих, коханих убито.
 Пішим набрякли ноги,
 Коні побили копита,

Коли в смертних полях Перекопу
 Хворі, голодні й голі
 Руками брали окопи,
 Пазурями видерли волю.

Не згадають імення в сумній панахиді
 Попи ні живої ні мертвої церкви —
 Задзвенять грозою в залізі і міді,
 Не умруть в робочому серці.

Ті, що вмерли під Перекопом,
 Ті, що хворі, голодні й голі
 Руками брали окопи.
 Пазурями видерли волю.

1925

68