ресорами, і внутрішні органи не збиваються вкупу всередині вашого тіла.
Спробуйте сами. Втім, якщо ви уже досягли вершків своєї кар'єри і відповідно до цього запливли жиром — вам це не вдасться.
Ми підстрибували й падали, падали і підстрибували. Саме коли нам стало дуже важко, доджів тайр на задньому колесі бабахнув на всю околицю і луснув. Шофер виліз ремонтувати шину.
Ми вилізли і покищо пішли на сільське кладовище серед степу. Цікаво, що це кладовище ніяк не скидалося на сільські, коли судити про них з віршів Жуковського чи з дитячих спогадів Багрова-онука. Нікоторих дерев'яних хрестів з дашком — сами кам'яні білі й сірі монументи. Понад монументами сновиґають зелені ящірки.
На каменю грубо й подекуди наївним курсивом вирізьблені прізвища покійних хліборобів. Це — селянське кладовище, а кам'яні на нім монументи через те, що камінь куди дешевший від дров у херсонськім степу.
Чи через те, чи через те, що мистецтво занепадає за наших часів, я не зложив ніякої елегії про це сільське кладовище, хоч і мусив це зробити як поет. Навіть філософських мрій ніяких не родило в мені те кладовище, я тільки спробував зловити за хвоста зелену ящірку замість зеленої мрії, але й та втекла. Ман сказав щось про те, що пишне дуже кладовище, та, згадавши за ціну на дрова, змовк. Шофер налагодив тайр.
Ми покинули сільське кладовище.
Є така категорія людей, що не читають книг, а тільки, перекинувши скілька сторінок і прочитавши скілька уступів, беруться до другої. Такі люди подекуди пишуть потім на цю книгу рецензію. Спеціяльно для таких людей написане речення останнього розділу перед цим. Побачивши вони ліричну фразу:
174
