болгарські. Двадцятьп'ятитисячник замголови «Комунар» кубанець Кошевський, робітник котельного цеху в Сталіні, розповідає своє життя стриманим голосом, що не зменшує, а збільшує вражіння від його гігантського атлетичного тіла. Від дитинства на Кубані він переходить до труби дізеля в артілі «Комунар».
Трубу цю ставили не раз і кожного разу завалювалась замля навколо від двиготу дізеля. Нарешті, він сам з'явився на млин і своєручно установив трубу — тепер дізель працює без перебоїв.
На млині тім живе голова КНС Радоловки, молодий хлопець і чорнявий без найменшого сліду бороди чи вусів. Труба, що так довго не хотіла ставати на своє місце, нагадала йому італійця Манцоні.
Італієць Манцоні приїхав з Мелітополя на станцію Нельгівка працювати за рахівника в товарній конторі. Був це чоловік уродливий, чорнявий, добрий робітник і ласий до дівчат. У Мелітополі, місті бджіл, у нього зосталася жінка з двома дітьми, а на станції оселився він у кватирі, що її наймала жінка вантажникова. Сам же вантажник перебував у Мелітополі, місті бджіл, де й працював, ретельно нагружаючи й вигружаючи вагони, і приїздив він до своєї жінки лише раз на тиждень, стомлений від важкої роботи. А жінка його була молода, сильна й вродлива. Італієць Мандоні теж був вродливий і сильний чоловік.
Загадкова й таємнича річ людська природа! Не минуло й трьох днів, як італієць Манцоні і вантажникова жінка замість того, щоб і не дивитись одне на одного і, зустрічаючись, скромно відводити очі вбік, взялися спати в одній кімнаті.
Цього мало: спавши, вони поводилися так, ніби в нього не було в Мелітополі, місті бджіл, дружини, а в неї ніби не було в Мелітополі, місті бджіл, чоловіка.
( — Shoking![1] — озвався з мішка вельмичесний отець Чарлз Кінгзлі, але в цей момент кубанець Кошевський перемістив затерплу ногу і влучив чесно отцеві в рота).
- ↑ Шокінґ
30
