у нас прийнято з призирством говорити прот их людей, що в газеті насамперед читають „отдел проісшествій“. Більше того, за перших часів радянської преси ми не заводили такого відділу в газетах узагалі. Тим часом „отдел проісшествій“ є справді найцікавіше місце газети, бо він непосередньо й прямо трактує про порушення найперших інтересів окремої людини. Соромитися читати цей „відділ пригод“ так само розумно, як соромитись їсти, перетравлювати їжу й плодити собі подібних. Оця соромливість є пережиток релігійних забобонів, переваги „духовної пищи“, переваги „душі“ над „тілом“.
Проте ця соромливість далеко не сягала і її держалося тілько про око людське. На ділі полові питання, кримінальні романи і романи про те, як збагатів хлопець, що чистив чоботи, дають найпопулярніші, найбільш читабельні речі, бо вони не відходять далеко від найперших справ і інтересів окремої людини. З погляду релігійних організацій це зле, бо „людина повинна цікавитися високими матеріями“, з погляду марксівського це не зле… іне добре, а це… факт, який треба використати в інтересах світової революції, який легко використати в цих інтересах, бо інтереси революційної класи тотожні в цілому з інтересами всього людства.
Таким чином ми констатуємо, що існують основні, головні елементи тематики і що вони тільки й варті, власне кажучи, опрацьовання. Любов, голод, смерть; любов, насичення, народження — з цих тем не виходить широке мистецтво, те, що стає потім, у той чи инший спосіб масовим.
Сперечатися з цим твердженням стоючи на платформі історичного матеріялізму — річ зайва, бо то є простий висновок з указаної платформи. Можна запитати: а що-ж
