Сторінка:Майк Йогансен. Як будується оповідання (1928).djvu/138

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ті твори мистецькі, що трактують життя тварин і рослин, чи може ландшафти, чи оті твори засуджені наперед на загибіль?

Усамперед число таких творів страшно мале проти творів на вищевказані теми. Далі, почасти історії звірячі символізують історії людські. Нарешті — й це найважніше — тварини оті саме таке місце займають у мистецтві, яке вони мають у колективнім людськім житті.

У Толстого десь наводиться приклад театральної вистави в дикунів-самоїдів. Дієві особи тієї траґедії: оленева самиця, оленя і ловець-самоїд. Так, у такім оточенні олень може (і повинен) бути дієвою особою, бо на нім базується всеньке життя самоїдове. У житті-ж культурних народів тварина стільки-ж має місця, скільки в мистецтві тих таки народів.

Як же бути тепер з ландшафтом?

Реально, поза людиною, ландшафт не існує. Корова має своє реальне буття і без споглядача-людини; ландшафт такого буття не має. Ландшафт є відношення поміж людським оком і неорганічною природою.

Отож ландшафт, узятий там, де його найкраще можна виявити, тоб-то в малярстві, є власне витвір мистця у більшій мірі, ніж усякий инший матеріял. Вайлд сказав десь, що ландшафт це є настрій і він мав цілковиту рацію. Дивлячися на ландшафт ми більше дивимось на мистця, його індивідуальність яскравіше позначається тут, ніж, скажемо, на портретах, чи жанрових сценах. Справді той самий ландшафт, різно виглядає в голандського мистця XV століття і в сучасного імпресіоніста, а якась жанрова сцена, по при всій ріжниці в манірі, давала-б більше схожих точок для порівняння. Ландшафт є знайомство з психікою мистця насамперед — він відповідає отже ліриці в літературі.