військові, вони не гребували ніякого рода кривдою, яку тільки могли зробити народові. Й усі вони, крім Севера, мали сумний кінець. Бо Север своїми духовими прикметами здобув собі приязнь війська, і хоч на народ накладав тягарі, то міг щасливо володарити. Ті його прикмети викликали до нього подив і серед іздивованого і приголомшеного народу, і серед задоволеного війська, що поважало його. А тому, що його чини, як на нового володаря, були великі, то я хочу коротко показати, як знаменито вмів він прибирати натуру то лиса, то льва; натури, які, як я казав вище, мусить наслідувати володар. Пізнавшися на нездарности імператора Юліяна, Север переконав своє військо, яким проводив у Славонії, що було б добре піти на Рим і помститися за смерть Пертінакса, який погиб із рук імператорської ґвардії. І під цією покришкою, не виявляючи своїх намірів бути володарем, рушив із військом на Рим. І прибув у Італію швидше, ніж там дізналися про його вимарш. Коли прибув у Рим, і коли вбито Юліяна, тоді переляканий сенат вибрав його імператором. По такім початку, щоб стати володарем усієї держави, мав Север побороти ще дві труднощі: одну в Азії, де Ніґр, вожд азійських військ, проголосив себе імператором; другу на Заході, де Альбін теж прагнув того самого. Уважаючи небезпечним виявити себе ворогом обох, Север постановив напасти на Ніґра і дурити Альбіна. До цього останнього Се-
