ються у своїх власних речах і так часто себе дурять, що з важким трудом бороняться перед цією заразою. А як хочуть оборонитися, то грозить їм небезпека бути погордженими. Іншого способу, щоб оминути підлесливість, немає, як тільки переконати людей, що вони не ображають тебе, коли говорять тобі правду: але ж, коли кожен може сказати тобі правду, тоді ти тратиш пошану. От тому, мудрий володар повинен триматися третього способу: вибрати у своїй державі мудрих людей і тільки їм дати волю говорити правду й тільки про ті речі, про які він їх питає, а не про інші. Але в кожній речі повинен звертатися до них, вислухати їх думки, а потому постановляти самому по своїй вподобі. І до цих порад, і до кожного дорадника відноситися так, щоб кожен бачив, що чим свобідніше говорить, тим радніше порада буде прийнята. Крім тих, не слухати нікого, йти за раз обдуманою постановою й бути непохитним у своїх рішеннях. Хто робить інакше, той або пропадає через підлесників, або часто зміняється через змінливість думок: а це спричиняє, що його мало шанують. У цьому випадку хочу навести один сучасний приклад. Отець Лука, дворянин теперішнього імператора Максиміліяна, говорячи про свого пана, сказав, що він хоч і не радиться з ніким, то ніколи нічого не робить по своїй вподобі. А це тому, що він держався протилежного до вище поданого способу поступовання. Імператор, це людина скрита, нікому
