рий, ніколи не матиме однозгідних рад, а сам не зуміє узгіднити їх. Кожен же дорадник думатиме про свої власні інтереси, а володар не зуміє того направити, ні пізнати, інших же не потрапить знайти, бо люди завсіди будуть для тебе лихі, коли конечність не зробить їх добрими. Отож, висновок такий: добрі ради, від кого вони не походили б, повинні зроджуватися з мудрости володаря, а не мудрість володаря з добрих рад.
Коли мудро пристосувати в житті усе, що сказав я вище, тоді й новий володар виглядатиме, немов давній; він стає таким певним і сильним у державі, неначе здавна вже у ній сидів. На діла нового володаря звертають більше уваги, ніж на діла наслідного. І як ці діла визнають за мудрі, то такий володар більше здобуває прихильности в людей, ніж це зробив би наслідний володар. Бо люди більше захоплюються речами теперішнього часу, ніж минулого. Коли в теперішності вони знаходять добро, тоді радіють і нічим більше не журяться; вони готові йти і на кожну оборону його особи, якщо володар не змінить свого поступовання. Так матиме він подвійну славу: за те, що поклав основи новому володарству, по друге, за те, що оздобив, ізміцнив його
