і зникав там у густому гаю. І що вони росли та виростали, то вони пильнїйш поглядали. І раненько ранком при сьвітлому сонечку і пізненько в вечері при зореньках іскристих — усе туди іх очи звертали ся.
А час спливав і вони собі росли та виростали одно одного краще та лучче.
І як дійшли вже вони лїт дорослих, старший брат став іще понирійший, сумнїйший, — такий задуманий, та мовчазний: середнїй брат зробивсь іще цїкавійший — усього питавсь та перепитувавсь, а менший брат іще гірш палкий та спочуйливий: а усї брати зробиди ся неспокійні та невдоволені. Мати побивала ся, жалуючи їх, Галя падала, розважуючи їх, а вбожество ще скрутнїйш тиснуло й давило.
Ходили усї брати шукатисобі роботи, служби й по містї й по селах округи, та чи то вже божа воля, чи така нещасна доля, тільки що не знаходило ся їм працї й за малую заплату. І певернули ся вони з тих пошуканок усе сумнїйші та смутнїйші.
Коли-ж бо й добра година трапилась: разом знайшла ся служба двом братам — старшому і середньому. Пішли обоє у наймити. — Старший брат пішов служити до молодого заможнього хазяїна-баштанника, а середнїй брат служити пішов до вдовця старого, хлїбороба: обоє недалечко вони занапастили ся — тут таки під самим містом наймитували. Молодий баштанник був собі чоловік веселий та гордий та щасливий та немилостивий — себелюбець і самоправець. Мав він і хату білу, й жінку ми-
