безпечний спокій — хоч кого заставили б здригнутися.
Господар та його гості зі свого боку показали себе примірно: коли дивились на такого мандрівця, певно їм приходили на гадку питання, від яких смертельно свербів язик: звідки він прибув і куди мандрує? Скільки він виходив гір та долин, поки втомилось його міцне тіло? Знає він либонь трохи й Січ Запорожську, бачив і всю Україну з краю у край.
Але ніхто не потурбував подорожнього, а себе не зневажив ні лукавим словом ні питанням. Розмовляючи лише дивилися на нього на його сільське убрання, та міркували про себе, де та тихомирна нива, оброблена його руками, на якій він здобув собі шрамище на всю щоку, від горбатого носа до чуткого уха.
Одначе що далі йшла розмова, тим подорожній ставав балакливіший: мабуть заохочений увагою усіх присутніх та мовчазним спочуттям, він почав описувати так живо і яскраво недавні битви, що всі затаювали дихання, ніби самі навіч бачили справжні січі. Спокійні з виду козаки запалялися, жінки скрикували і плакали, діти, втративши сон, що усе перемагає, і ті з пів розкритими устоньками, з широко отвореними очима, сиділи нерухомі на свому місці, немов зачаровані.
Нараз різко пронеслися два постріли з пістоля, один за другим. Усі в хаті принишкли і нашорошили вуха. Постріли донеслись звідкілясь зі степової далечини і знову настала спокійна тиша, як і попереду. Мовчанка тяглася далі, але більш жад-
