Перейти до вмісту

Сторінка:Марко Черемшина. Верховина і інші оповідання (Краків, 1940).djvu/67

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Цего, шо напротив Паладюкового ґруня.

— Того самого!

А Шепитарючка як тото почула, та як не заверещить, аж трупарня здриглася:

— То його убив ревізор кривоустий!

— Брешеш, жінко, — боронили шандарі.

— Бігме, кривоустий, ґазду мені стратив?

Та й скочила понад кольби до трупарні, як громом підкинена.

Трупарня із жалю тріскає. А нарід ломить собі голову і руки.

Вийшов панотець з церкви, а шандарі його хап попід пахи та й просто до міста.

— Та за шо нам панотця берето?

— За його казання!

— А того, шо ґазду убив, на суд не ведете?

— Вам засій від того, пся кров, собача!…



66