який передав її на розгляд професору теології університету Бенедикту Левицькому. Нарешті, в липні 1835 року митрополит переслав збірку в урядові установи з вимогою заборонити її видання.
Заодно з митрополитом діяв директор поліції, сказавши про Шашкевича: «Якщо свербить його рука, хай маже те, то належить до його стану як попа». Так митрополит і поліцай зійшлись на тому, що збірка «Зоря» — книга бунтівничого характеру. Друкувати її було заборонено. На Шашкевича посипались нагінки і переслідування. Восени 1834 року в нього робили обшук і, хоч нічого не знайшли, взяли «неблагонадійного» літератора під нагляд.
Та все це не зупинило Шашкевича. Не залишаючи думки про видання збірки, він публічно виступив проти проекту Й. Лозинського запровадити польський алфавіт для українського письменства. Відповідь Шашкевича на цей «проект», написану польською мовою, під заголовком «Азбука і абецадло», Я. Головацький відвіз у Перемишль і видав там 1835 року окремою брошурою тиражем в три тисячі примірників. Вона й досі зберігає певний інтерес як сторінка боротьби за розвиток української національної культури в Галичині, важлива вона також для характеристики поглядів автора. М. Шашкевич відстоював потребу створення української літератури на народному грунті, народною мовою.
Заперечуючи вимоги Й. Лозинського, щоб українська словесність в Галичині перейшла на польське письмо, М. Шашкевич показав антинародний характер і наукову безпідставність таких вимог. Він зазначав, що подібні люди виходять не з інтересів літератури, а з політичних міркувань явно реакційного характеру. Переконливо спростував М. Шашкевич те-
