розповідаючи про свої нічні пригоди, бо ніде не було ні клаптика сухої землі, щоб лягти та заснути.
Як тільки заграли перші проміння сонця, хлопці так хотіли спати, що побігли на пісочок і зараз заснули. Та незабаром сонце почало вже так припікати, що вони ліниво повставали і почали готовити собі снідання. Всі три були якісь сумні і знов обняла душу тяжка нудьга за хатою. Том се запримітив і силкувався, як тільки міг, підбадьорити піратів. Але їх не цікавили вже ні камяні кульки, ні цирк, ані купіль. Тоді нагадав свій приманчивий тайний плян і се трохи оживило скислих товаришів. Він зараз скористав з цього і вигадав нову забаву, щоб на якийсь час перестали бути піратами і для відміни стали раз індійцями. Це хлопцям сподобалося. Миттю пороздягалися і намалювали на тілі чорною глиною смуги від голови аж до пят. Виглядали як жебри і кожний вважав себе начальником. Зараз кинулися в гущавину ліса нападати на якусь анґлійську оселю.
Потім розділилися на три ворожі собі племена, нападали на себе з засідки із страшним воєнним вереском, вбивали себе та скальпували по сто разів. Се був крівавий день, але хлопці були вдоволені.
В полудне зійшлися в таборі голодні й щасливі. Але, як ту ворожим індійцям разом їсти, не замирившися? Але замиритися не можна було ніяк, не викуривши „люльки згоди“. Вони ще не чували, щоб се могло статись без неї. Два дикуни жалували тепер, що не осталися морськими розбишаками. Але тепер не було вже виходу. Обидва зажадали люльки і по черзі курили, як велить звичай.
І якже вони зраділи, що стали індійцями! Вони завважили, що можуть трошки курити і не потребують шукати за загубленим ножиком. І тепер їх нудило, але не так дуже, як перше. Були горді й щасливі, а щоби не вийти із вправи, по вечері знову взялися до люльки і ні-
