сподівалася, щоби ти був такий недобрий і дав мені мучитися мало не тиждень. Якщо ти міг приплисти на деревині, щоб бути на свому власному похороні, то ти міг зробити те й ранше і дати якийсь знак о собі, що ти не вмер, а просто жартуєш.
— Се правда, Томе, ти повинен був так зробити, — докинула Мері, — але ти був би се певно зробив, як би був хоч трошки подумав, — правда?
— Щож, Томе, був би ти се зробив? — швидко озвалася тітка Поллі, і її лице повеселіло, — скажи, чи був би ти се зробив, якби був трошки подумав?
— Я — не знаю, — але це булоб усе попсувало.
— Ех, Томе, а я все думала, що ти мене більше любиш — сказала невесело тітка Поллі, поглядаючи з докором на Тома, аж йому прикро стало від сих слів — якби я тішилася, що ти про нас хоч подумав.
— Тіточко, — заспокоювала Мері — не гнівайся на нього, вже така його вдача. Він як вітер і ніколи не має часу про щось подумати.
— Тим гірше. Сід був би про се подумав, не тільки подумав, але й прийшов. Ох, Томе, колись згадаєш та пожалкуєш, що ти був такий недобрий для своєї старої тітки, а так легко було для тебе се зробити.
— Тіточко, тиж знаєш, як я тебе люблю — промовив збентежений Том.
— Зналаб я се краще, якби ти й після того поступав.
— Я хотів, я був би про се подумав, мені жалко — сказав Том каючися, — але я бодай бачив вас у сні, тіточко. А се чейже щось значить, правда?
— Ну, не багато! Але всеж ліпше як ніщо. Щож тобі снилося?
— В ночі, з середи на четвер мені снилося, буцім то ви сидите отут біля ліжка, а Сід і Мері на скрині.
