радий, що так сталося, бо тепер знав певно, що в скринці не було того, про що він спершу думав. Його серце заспокоїлося. Складається чудово. Скринка зі скарбом безперечно ще під ч. 2. Злочинців сьогодня зловлять і посадять у тюрму, отже вони обидва з Томом можуть безпечно піти в ночі і забрати скарб для себе.
Ще не поснідали, як хтось застукав у двері. Гек скоренько схопився і заховався в куточок, бо зовсім не хотів, щоби його заплутували у вчерашню подію. Валлієць відчинив двері і в хату увійшло кількох панів і пань, а поміж ними і вдова Дуґляс. Крізь відчинені двері побачив, що люди юрбами сходяться на горбок, щоб оглянути місце нічної пригоди. Значить, новина розійшлася вже по цілому місточку.
Старець мусів широко оповідати про цілу подію. Вдова не знала вже як дякувати за те, що вратували їй життя.
— Не мені дякуйте, добродійко, — просив господар, — є хтось инший, котрому належиться від вас далеко більша вдяка ніж мені і моїм синам, та тільки він не дозволяє назвати себе. Якби не він, то й ми не булиб у час зявилися під вашою хатою.
Всі зацікавилися тепер так дуже, що позабули майже про саму подію. Але старий валлієць не заспокоїв горячої цікавости своїх гостей, а через те й цілого міста, та глибоко зберігав свою тайну. Коли гості вже довідалися, як то було, вдова сказала:
— Я ще в ліжку читала і так твердо заснула, що нічого й не чула. Чомуж ви мене не збудили?
— Та чого? Ті драби вже не могли вернутися назад, та не було й за чим, бо вже не мали приладдя, щоби вломитися. На щож вас будити й лякати? До того мої три неґри сторожили решту ночі. Ось вони тільки що прийшли до дому.
