знайдено чого в гостинниці „Товариства тверезости“. Він боявся, чи за час його недуги не знайшли там скарбу.
— Аякже, знайдено, — відповіла вдова.
Гек аж схопився з ліжка та з переляку розплющивши очі, скрикнув:
— Що — що таке знайдено?
— Горівку! І за це зачинили гостинницю. Але положися, дитино, якже ти мене налякав!
— Скажіть мені ще лиш се одно, прошу вас дуже: хто знайшов? Чи Том Соєр?
Удова розплакалася.
— Тихо, тихо, моя дитино. Я тобі вже казала, що тобі не можна багато говорити. Ти дуже хорий, дуже!
Отже знайшли тільки горівку. Якби були знайшли золото, то не такий счинилиб галас. Отже скарб пропав, пропав на віки. Але чого вдова плаче? Дуже дивно, чогоб то їй плакати?
Такі думки снувалися в недужій Гековій голові і так його втомили, що він заснув. Вдова приглядалася йому і шептала до себе:
— Добре, що заснув малий бідолаха. Але чому якраз Том Соєр мав знайти горівку? Коби то вдалося знайти самого Тома Соєра. Мало вже таких, що мають ще досить сили й надії, шукати за ними ще й далі.
Вернім тепер до Тома і Бекі та їх мандрівки. Вони блукали темними хідниками разом з усім товариством, оглядаючи відомі вже чуда печери, що звалися пишними іменами „Вітальня“, „Собор“, „Палата Алядина“ і такі инші. Потім весело бавилися в хованку, аж потомилися. Відтак пішли покрученим хідником, високо
