Човен пристав до берега і вони висіли.
— З цього місця, Геку, де оце стоїмо, можна вудищем дістати до тої діри, якою я виліз. Ану, роздивись добре, чи знайдеш?
Гек роздивлявся, але не побачив нічого. Гордо підійшов Том до одного буйного куща і сказав:
— Ось тут! Глянь лиш, Геку! Але ти мовчи і нікому не зрадь. Я вже давно хотів бути опришком, але не міг найти відповідної розбишацької нори, де можнаб сховатися. Тепер вже маємо, чого нам треба і не скажемо нікому, хіба Джо Гарперові і Бен Роджерсові, бо ми мусимо мати цілу банду, без цього не йде. Банда Тома Соєра! Як це гарно, правда, Геку?
— Дуже гарно, Томе! Тільки когож ми будемо грабувати?
— Ну, хто нам попадеться у руки. Будемо засідатися на людей. Се так завсіди робиться.
— І вбивати будемо?
— Та… не все! Будемо замикати їх у печеру, аж дадуть нам за себе викуп.
— Викуп? А що се викуп?
— Ну, та гроші. Їх родичі та приятелі мусять зібрати всі гроші, скільки тільки зможуть і їм прислати, а як до року не пришлють викупу — тоді бранцям кінець. Так робиться звичайно. Тільки жінок і дівчат не вбивається. Їх тільки замикається, а не вбивається. Вони все бувають дуже гарні і багаті та страшно боязкі. В них забирається годинники і инші дорогоцінности, але здіймається перед ними капелюх і треба бути дуже чемним. Ніхто не є такий чемний як опришки, це прочитаєш в кожній книжці. Тоді ті жінки залюблюються відтак в опришків, а коли побудуть у печері два або три тижні, тоді перестають плакати і вже їх годі позбутися. Як опришки їх навіть проженуть, то вони вертають зараз назад. Так написано у всіх книжках.
