Було вже щось із годину ночі, як ми нарешті пропливли острів; здавалося, що плит сунувся дуже помалу. Ми наважилися, коли б з'явився який човен, пересісти у свій човник та й пливти до Іллінойсу; щастя ще, що справді не видко було ніяких суден, а то ми навіть не подумали положити в човен ні рушниці, ні вудки, ні якоїсь їжї. Ми так поспішалися, що не могли зміркувати всього відразу. Тільки тепер зрозуміли, як погано ми зробили, поскладавши своє збіжжя на плит.
Як що ті люде поїхали на острів шукати Джіма, то, на мій обрахунок, вони мусили знайти те багаття, що я запалив, і зостатися там на всю ніч вартувати, сподіваючися, що негр туди прийде. У всякому разі вони були далеко від нас, ну, а вже коли вони не піймалися на мої хитрощі, то не я в тому винен. Я силкувався одурити їх як найдотепніше.
Удосвіта ми нарубали сокирою безліч гілок з бавовняника та й накидали їх на плит; через те зокола його зовсім не видко було, — здавалося що це невеличкий острівець. Попід берегом були пісковаті мілини, що поросли цілком бавовняником. З боку Міссурі берег був крутий, а з боку Іллінойсу, де ми пливли, він поріс густим лісом; фарватер був ближче до берега Міссурі, так нам не було
