тися за цей час, то значить, це все тобі приснилося.
— От чорт! Як же мені могло це все приснитися за десять хвилин?
— Приснилося, бо нічого цього справді не було.
— Але ж, Геку, я це все бачу, як живе.
— Все одно, живе, чи не живе, а нічого такого не було. Вже я це знаю, бо тут був увесь час.
Джім замовк і хвилин з п'ять тихо міркував. Нарешті скрикнув:
— Ну, значить твоя правда! Все це мені приснилося, Геку!.. Тільки… От щоб я крізь воду пішов, — це найдивніший сон з усіх, які я пам'ятаю. Ніколи ще ні один сон не змучував мене так, — аж усе тіло ниє.
— Ну, то й що з того?.. Бувають і такі сни. Твій сон справді дуже цікавий. А ну, роскажи його мені ввесь.
Джім почав оповідати, як усе було; але треба признатися, що досить таки прибільшав свої пригоди. Потім він почав одгадувати свій сон, через те, що він запевне щось віщує і не дурно приснився. Перший острів — людина, що бажає нам добра; а течія — це друга людина, що хоче нас розлучити з першою. Гукання щось віщує. Як що ми не силкуватимемось зрозуміти, що саме, то з цього запевне вийде якесь лихо, замісць добра. Ку-
