Я почував себе таким гидким, таким нещасливим, що мені схотілося вмерти…
Я тинявся туди й сюди по плиту, лаючи себе на всі заставки, а Джім теж не знаходив собі місця. Ми обидва не могли сидіти спокійно, що-хвилини він підстрибував — „ось де Каїр!“ — Мене що-разу так і шпигне в серце і, здається, як би сталося, що це справді Каїр, я так би тут і вмер на місці.
Поки я міркував, Джім говорив не перестаючи. Він оповідав, що як вийде на волю, то найсамперед збіратиме гроші, не тратитиме ні одного цента; а як уже назбірає досить, тоді викупить свою жінку, що живе невільницею на фермі, недалеко од панни Ватсон. Потім обоє працюватимуть укупі, щоб викупити своїх дитинчат. А як що їхній власник не згодиться їх продати, то вони наймуть аболіціоніста, той піде і вкраде їх.
У мене мороз бігав по-за шкурою, як я слухав про ці плани. Перше він ні за що не зважився б говорити таких річей. Дивіться, як він одмінився з того часу, як почув себе за малим не вільним. Правду каже старовинна приказка: дайте негрові палець — він забере всю руку. От що наробила моя легковажність! Перед мене негр, я йому за малим не поміг утекти, і цей негр так таки простісінько й каже, що він має замір украсти своїх дітей, що належать чоловікові, якого я навіть
