не знаю і який не зробив мені ніякого зла.
Боляче було мені таке слухати від Джіма. Це так принижувало його в моїх очах. Сумління почало докоряти мене ще дужче, ніж перше. Нарешті я надумав, що ще не пізно: можно поїхати на берег і виказати. Відразу в мене на душі стало легко, я почував себе таким щасливим, спокійним; всі мої турботи зникли, я почав придивлятися, чи не побачу де вогника, а тим часом щось мугикав собі під ніс. Аж ось і вогник блиснув, Джім так і скрикнув.
— Обрятувалися ми, Геку, обрятувалися! Уставай та збірайся! Ось нарешті й наш любий старий Каїр! Вже я запевне знаю, що це він.
— Я краще поїду туди човном, Джіме, і подивлюсь: може ти помиляєшся…
Він схопився, налагодив човен, прослав на дно свою стару одежину замісць килима і подав мені весло. Я поплив, а він сказав мені навздогінці:
— Скоро, скоро я буду веселий та щасливий і всім роскажу, що це Гек зробив. Тепер я вільна людина, але як би не Гек, цього б ніколи не було. Усе зробив Гек. Джім ніколи тобі цього не забуде, Геку. Ти мій найкращий друг, такого в мене зроду не було. Тепер ти єдиний друг старому Джімові на всьому світі.
