пошуткувати; але я не згодився: ще часом прокинеться, наробить ґвалту — тоді й побачуть, що мене нема дома. Том згадав, що в його єсть тільки маненький недогарочок: треба пролізти нишком у кухню, щоб здобути більший. Я його вмовляв, щоб він і не пробував навіть, — що̀, коли Джім прокинеться?.. Але Томові все таки хотілося спробувати, — от ми й залізли до кухні, взяли аж три свічки й положили за їх на стіл п'ять центів. Мені страшенно хотілося швидче втікти звідси, але Том бажав неодмінно підкрастися до Джіма, та й удрати йому якусь штуку. Мені здалося, що я ждав дуже довго. Навкруги було, як і перше, тихо та безлюдно.
Зараз же, тільки Том вернувся, ми пішли стежкою, навколо того паркану, що їм обгорожено садок, і скоро вийшли на крутий шпиль позад будинку. Том росказав, що він зняв із Джіма бриля й почепив на сучок. Джім ворухнувся, але не прокинувся. Потім ми довідалися, що другого дня Джім оповідав усім, як відьми його водили: приспали спершу, потім возили по всьому штатові, тоді кинули під дерево, а бриля почепили на сучку, — знай, мовляв, хто̀ поглузував із тебе! Иншим разом Джім запевняв, що відьми тягали його до Нового Орлеану; одно слово що-разу він додавав щось нове і нарешті виявилось, що нечиста сила возила його по всьому світу, —
