— Як же я можу відгадати, як я про це ніколи не чув?
— Спробуй одгадати, це легко.
— Яка ж свічка? — спитав я.
— Все одно яка, кожна.
— Їй-бо не знаю, де він був. Скажи сам, де.
— Звісно в темряві! Ось де!
— Добре; як що ти знав, де він був, нащо ж ти в мене питався?
— Ах, який ти дурнийі Та це ж загадка. Хиба ти не розумієш? А що ти довго тут пробудеш? Зоставайся зовсім! Весело буде! Тепер немає школи. Єсть у тебе собака? А в мене є. Вона вміє плавати і приносить те, що їй кинеш у воду. А що, ти любиш чесатися в неділю та инші такі ж дурниці робити? Напевне ні, а от мене мама заставляє. А щоб їх чорт забрав, оці прокляті штани! Здається, доведеться їх надіти. А мені б не хотілося — така духота! Ну, що, ти готовий? Добре, ходімо, старий друже!
Внизу за-для мене приготовано було вечерю — житний хліб, холодне м'ясо, масло та молоко.
Я зроду не їв нічого смашнішого! Бек, його мати і всі инші, опріче негритянки та молодих дівчат, курили череп'яні люльки. Курили та розмовляли, а я їв і теж розмовляв. Дівчата сиділи з росплетеним волоссям, загорнувшися в ковдру. Мене роспитувано про всячину. Я оповідав, як батько, мати, я та
