рячи: „За ваше здоров'я, пане й пані!“ Старі теж кланялись і дякували, і всі троє пили. Часто Боб та Том підливали ложку води на сахарь з решткою віскі та яблушної настоянки і давали нам з Беком, то й ми пили за здоров'я старих.
Боб був старший, а Том менчий. Обидва високі, гарні, плечисті, з смаглявими обличчами, довгими чорними кучерями та чорними очима. Вони вбіралися так саме, як і старі — у білу літню одежу, а на головах носили панамські брилі з широкими крисами.
За їх менша була панна Шарлота, що мала двадцять п'ять років. Це висока, горда, велична дівчина, добра, як янгол, поки її не розгнівано; але розгнівавшися, вона кидала такі погляди, що ставало страшно — цілком як її батько. Вона була красуня.
Гарна була й друга сестра, панна Софія, тільки зовсім по инакшому: добра, тиха, як голубка; вона мала всього двадцять років.
Кожен член сем'ї мав свого негра до послуг, навіть я й Бек. У мого негра зоставалося страшенно багато вільного часу, — адже я не звик, щоб инші робили щось за мене. За те Беків негр бігав мало не ввесь день.
З оцих особ і складалася тепер сем'я; але перше їх було більше. Ще троє синів було вбито, а дочка Еммеліна вмерла.
