Бек стрельнув з рушниці і в Гарнея упав з голови бриль. Він схопив рушницю й повернув конем саме туди, де ми сховалися. Але ми, звісно, не дожидалися й кинулися бігти лісом. Ліс був не дуже густий — я часто озирався через плече, силкувався одхилитись од куль і двічи бачив, що Гарней націляє з рушниці просто на Бека. Потім він повернув назад, мабуть, щоб підняти свого бриля. А ми все бігли, не спиняючись, аж до самого дому. Як ми росказали про це старому, в очах у його блиснуло задоволення; потім вираз обличча в його став м'який і він ласкаво промовив:
— Мені не подобається цей звичай стріляти з-за куща… Через віщо ти не вийшов на шлях, моя дитино?
— Шефердсони ніколи не роблять цього, батьку! Вони звичайно користуються із зручного становища.
Панна Шарлота гордо підняла голову, немов королева, як Бек оповідав, що з ним трапилося. Ніздрі в неї роздимались, очі горіли. Молоді хлопці сиділи, похмуро насупившись, але не сказали ні слова. Панна Софія зблідла, але щоки її знову почервоніли, як вона довідалася, що молодого хлопця не поранено.
Ледве ми зосталися з Беком тільки вдвох у лісі, я в його спитався:
