— Ти хотів його вбити, Беку?
— Авжеж, а то ж як?
— Що ж він тобі зробив?
— Він? Він нічого не зробив.
— Защо ж ти хотів його застрелити?
— Так, ні защо. А просто через родову ворожнечу.
— Яка ж то ворожнеча?
— Звідки ж ти впав, що не знаєш, що то родова ворожнеча?
— Ніколи не чув. Ти мені виясни.
— Добре, — ось що це. Наприклад, одна людина посварилася з другою і вбила її. Тоді брат убитого вбиває душогуба; потім инші брати з обох боків мстяться один за одного, потім пристають до цього й брати в перших. Так потроху всіх убивають і родова ворожнеча кінчається. Але це тягнеться дуже довго, багато часу на це треба.
— А у вас це вже довго тягнеться, Беку?
— Досить! Почалася ворожнеча ще перед тридцятьма роками, а може й попереду. Посварилися за щось, а потім позивалися. Той, хто програв справу, застрелив того, що виграв, — це зрозуміло. Кожен в його становищу зробив би те саме.
— Защо ж посварилися, Беку? За землю
— Може, не знаю добре.
— Ну, а хто вбив — Гренджерфорд чи Шефердсон?
