Прочитавши його, вона стала дуже задовольнена і не встиг я схаменутися, вона вже обняла мене, назвала найкращим хлопцем на всьому світі, просячи, щоб я нікому нічого не росказував. Вона вся почервоніла, очі в неї блищали, вона була тоді надзвичайно гарненька! Я був страшенно здивованний і спитався, що це за папірець? Вона не відповіла і тільки забажала знати, чи я читав, що̀ на йому написано. „Ні,“ — кажу я. Вона знову спиталася, чи вмію я читати писане, але довідавшись, що я знаю тільки друковані літери, вона пояснила, що цей папірець, — це просто закладка з книжки, а тепер я можу йти гратися.
Я пішов до річки, обмірковуючи, що б це все могло значити. Скоро я помітив, що мій негр іде слідком за мною, трохи ззаду. Як ми одійшли від дому, негр обережно озирнувся, потім подбіг до мене.
— Паничу Джордже, — сказав він, — ходім зо мною до болота, там я покажу тобі безліч куликів!
Дивно, подумав я: про це він говорив мені ще вчора. Але ж повинен же він знати, що кулики зовсім не таке диво, щоб ходити по їх здалека. Чи не сховано за цим щось инше?
— Добре, — кажу я, — йди наперед.
Ми пройшли з пів милі, потім він увійшов по кісточки в болото, я за ним і ми прой-
