шов зручну місцину, сховався за деревом і почав доглядатися. Недалеко від мене, поперед дерева, складено було купу дров, заввишки футів чотирі. Спершу я хотів був сховатися за дровами, але на щастя не зробив того. Чотирі чи п'ять верхівнів гарцювало на плацу перед дровами, кричучи та лаючись. Вони силкувалися досягти двох хлопців, що ховалися за дровами, але їм не щастило. Що-разу, як хтось із верхівнів з'являвся з того боку, де була річка, хлопці стріляли на його. Вони стояли спиною один до одного, то й могли бачити на обидва боки.
Коли це відразу верхівні облишили крутитися навкруги та кричати й побігли просто до дров. Тоді один з хлопців підвівся, націлився над дровами, стрельнув і один верхівець упав з коня. В одну мить усі посхоплювалися з коней, вхопили раненого й потягли його до дровника. Ту ж хвилину обидва хлопчика кинулися тікати з своєї засідки. Вони пробігли вже половину дороги до мого дерева, перше ніж вороги встигли це помітити. Коли це вони побачили втікачів, знову скочили на коней та за їми. Але хлопці вже були далеко. Вони добігли до другої купи дров, що лежала перед тим деревом, на якому я сидів, і сховалися за нею і так знову опинилися в зручній засідці. Один з хлопців був Бек, а другий незнайомий мені, тоненький хлопець років дев'ятнадцятьох.
