будемо гаяти часу, Джіме, швидче випливай насеред річки.
Я не міг заспокоїтися та стямитися, аж поки плит одплив аж за дві милі та виплив аж на середину Міссісіпі. Тоді ми почепили наш гасловий лихтарь і знову почули себе вільними й цілком безпешними. З учора я не їв ні крихотки. Джім виняв мені житну перепичку, сироватки, свинини, капусти, городини, — нема нічого на світі смашнішого за капусту!.. А поки я вечеряв, ми розмовляли проміж себе, розважаючись після лиха.
Я був дуже задоволений, що від'їхав далеко від усяких крівавих ворожнеч, а Джім радів, що виліз нарешті з свого болота. Ми обидва згожувалися, що немає оселі кращої за плит. В иншому місці все якось почуваєш себе ніяково, — святе діло на плиту! Там живеться так легко, вільно.
Минуло двоє-троє суток. Можно сказати, що вони пропливли проз нас тихо, спокійно, любо. Ріка в цьому місці була велетенсько-широка, иноді півтори милі завширшки. Ночами ми пливли, а вдень ховалися на березі. Як наближався світ, ми приставали мало не завсігди до якогось прибережного острову, що поріс бавовняником, нарізували гілок та й
